Таймасха Гехінська

Таймасха Гехинская

Популярність в роки Кавказької війни отримало ім'я молодої дівчини Таймасхи Гехінської або як її називають Майлін Таймасха або Таймасха Молова з чеченського селища Гехи. Протягом 10 років вона воювала проти царських військ. Була командиром чеченського загону мюрідів. Таймасха добре знала військову справу, і воїни її славилися хоробрістю. Царські генерали не раз намагалися розгромити загін Таймасхи, але все було марно. Тільки через десять років їм вдалося схопити її. Документи, що оповідають про цю хоробру жінку, зберігаються в Державному історичному архіві м. Тбілісі.

У ті далекі часи військовий кордон, протяжністю від Чорного моря до Дербента називали "Кавказької лінією". Командувачем військами цього фронту призначили генерал-лейтенанта Галафєєва. У його листі йдеться про те, що 15 квітня 1842 року в Інгушетії, поблизу Великої Яндирки, чеченці прийняли бій з царським військовим загоном на чолі з підполковником Сулимовським. Чеченськими загонами керував Ахверди Магома, який згодом став знаменитим наїбом імама Шаміля.

В його війську знаходилася і Таймасха зі своїм загоном. Загін Сулимовського за допомогою регулярної міліції в тому бою здобув перемогу. Двадцять три чеченці потрапили в полон. Серед них була і Таймасха. Вона потрапила в полон зранена і в несвідомому стані. Відомо, що в тому бою Таймасха була важко поранена в рукопашній сутичці ударом ворожої шаблі в голову. Крім цього вона була поранена двома кулями, ноги кілька разів були проколоті багнетами. У тому, останньому бою, Таймасха Гехінська (майже в несвідомому стані) стояла перед ворогом, готова битися у смертельному двобої, стискаючи рукоять кинджала в одній руці і шашки в іншій. Кажуть, солдати боялися до неї підійти і просто стояли в онімінні перед вкінець знесиленою дівчиною. Під кінець виснажена від втрати крові Таймасха впала без свідомості на закривавлену землю і тільки переконавшись у її безпорадності, противники посміли підійти до неї і забрати її в полон.

Полонених відправили у Владикавказ. Розповідають, що "військовий журнал", який оповідає про кожен бій на Кавказі потрапив до рук Миколи I. У ньому імператор знайшов розповідь про полонення Таймасхи. Це ім'я було йому знайоме, в тому числі і з публікацій у журналі. Імператор віддав наказ військовому міністру привезти до нього Таймасху в національному костюмі, в якому вона воювала. Ні в одному документі не було сказано, що ця жінка боролася, захищаючи свою землю. Про неї писали "Хижачка", "Хижацькі набіги". І ось вперше з вуст царя прозвучали слова: "Вона воювала". Командувач військами на Кавказі, отримав наказ якомога швидше доставити її до царя. Дівчину привезли з Владикавказа до Ставрополя, де до неї приставили козачого урядника Федора Григор'єва. Він повинен був супроводжувати "бунтарку" в Петербург. На станціях доводилося час від часу наймати нових коней. Для цього козакові видали 75 рублів. При урядникові знаходився наказ генерал-лейтенанта Галафєєва про надання допомоги цій жінці, оскільки вона направляється до царя. Григор'єву доручили «охороняти її, строго стежачи, щоб не втекла. З позначеного шляху не звертати. Якщо жінка в дорозі захворіє, супроводжувати її до найближчого госпіталя і стежити за її одужанням».

Після прибуття до Петербурга, государ і його дружина добре зустріли Таймасху. Невідомо, скільки часу вона провела в Петербурзі. Імператриця подарувала їй золотий ланцюг, обсипаний перлами. З казни виділили сто рублів. Існує легенда про те, що коли імператор запитав її: «Якщо я тебе відпущу на свободу, то припиниш війну?». Таймасха дивлячись прямо в його очі, відповіла: - Війну ведеш ти. Ти її і почав. Якщо припиниш війну, то і я припиню опір. Розповідають, що Микола був приголомшений розумом і красою дівчини - полководця.

У жовтні Таймасху привезли в Ставрополь, і, судячи з документів, вона провела там три тижні. Начальник штабу військ Кавказької лінії генерал-майор Траскін пише 4 жовтня 1842 року начальнику лівого флангу генерал-майору Фрейтагу: "Відправлена ​​за бажанням імператора в Петербург, яка воювала більше десяти років проти наших військ чеченська жінка Таймасха Молова перепроваджена в Ставрополь корнетом князем Дюл Алхазовим (кумицьким князем). У надісланому з Петербурга листі не повідомляється, де саме вона повинна утримуватися в полоні. Я відправляю її з Алхазовим у фортецю Грозная. Однак потрібно ретельно вартувати її, щоб не втекла в Чечню. Я відправлю листа вищому начальству, з питаннями, як і де її утримувати, після чого буде ясно, що з нею робити".

З цим листом і приїхав кумицький князь Алхазов у ​​фортецю Грозная, супроводжуючи Таймасху. Дівчина стала жити у фортеці, незважаючи на те, що її рідне село було зовсім неподалік. До рідних її не пускали. 6 березня 1843 року Фрейгат відправляє рапорт генерал-майору Траскіну, в якому ставить його до відома, що батько Таймасхи й інші її родичи живуть поруч, в Гехи: "Цей аул недалеко від фортеці. По-моєму цій жінці краще було б жити тут, але ні одній людині не вдасться змусити її тут залишатися, весь час же її охороняти немає можливості; вона втече, як тільки випаде нагода. На мій погляд, треба подумати над тим, щоб відправити її до батька в Гехи. Крім того, вона з іменитого роду. Цар і цариця проявили велику доброту до цієї жінки і обласкали її. Нам корисніше відправити її додому, ніж тримати тут, у фортеці. Нехай вона розповість людям про царську милість. Утримування її у фортеці вона сприймає за насильство до себе".

Рапорт потрапив в Тифліс до командира Кавказького корпусу, але він не погодився відпустити Таймасху. Отця і весь її аул царська влада тоді не жалувала. Минуло ще трохи часу. З листа, відправленого 10 жовтня 1843 року командувачем Кавказької лінії генерал-лейтенантом Гурко командиру Кавказького корпусу Нейдгардту, ми дізнаємося, що Таймасха все ще живе в фортеці. Приблизно в той же час, начальник лівого флангу Фрейгат направляє в Тифліс прохання Таймасхи. У проханні йдеться про те, що вона бідна людина, і даний дружиною царя ланцюг їй не хотілося б продавати кому попало, а тому вона бажала б повернути його, і отримати вартість з казни. Серед Кавказьких начальників піднявся великий переполох. Нейдгардт написав цареві, що Таймасха звернулася до нього з таким проханням. Імператор наказав: "Подарований царицею золотий ланцюг залишити у Таймасхи. Видати їй з казни 200 рублів. Нехай вона говорить про нашу милість і привертає до нас людей". Через деякий час, Таймасхі дозволили повернутися до батька в Гехи. 24 квітня 1845 року зі штабу Кавказької лінії у фортецю прийшов запит про подальшу долю жінки. Відповідь була така: "Таймасха Молова живе разом з батьком у селі Гехи. Іноді приїжджає до фортеці".