Чеченська Республіка в післявоєнні роки

Чечено-Інгушська автономія була відновлена ​​в лютому 1957 р. Але повернення до рідних домівок зовсім не означало відновлення традиційного способу життя. До того ж багато хто так і не змогли повернутися на колишнє місце проживання: жителі високогірних районів у примусовому порядку розселялися або по козачим станицях, або по старим і новим чеченським селищам на рівнині.

Чеченці виявилися в більшості своїй виключеними з економічного життя відновленої республіки: приховане безробіття охоплювала до 40% працездатних чеченців. Розвал радянської економічної системи на початку 90-х років позбавив засобів до існування більшу частину чеченського суспільства, що зумовило вибуховий і радикальний характер «чеченського кризи».

У вересні 1991 р. Загальнонаціональний конгрес чеченського народу оголосив про державний суверенітет Чеченської Республіки. В 1992 р. був заснований пост президента. Ці акти не були визнані Російською Федерацією.

У грудні 1994 - серпні 1996 рр. відбувалися військові дії між чеченськими збройними формуваннями і федеральними військами, введеними в Чечню для відновлення конституційного порядку.

В 1994 р. для республіки було взято нову чеченську назву - Ічкерія за назвою гірської частини (її жителів здавна звуть ічкеринцями).

24 вересня 1999 р. почалася друга чеченська військова кампанія, федеральні сили відновили контроль над більшою частиною території Чечні, її главою був призначений Ахмат-Хаджи Кадиров, обраний в наслідку президентом Чеченської Республіки.

9 травня 2004 р. в результаті терористичного акту був убитий Ахмат-Хаджи Кадиров, і вже 30 серпня новим президентом Чеченської Республіки став Алу Алханов.

У 2007 р. після відставки Алу Алханова президентом Чеченської Республіки став Рамзан Ахматович Кадиров, який по теперішній час є її Главою.

З 16 квітня 2009 р. скасований наказ, що оголошує територію Чеченської Республіки зоною проведення контртерористичної операції, що діяв з жовтня 1999 р.