Чеченська Республіка в першій половині XX ст.

Певна частина чеченців з початком революційних подій 1917 р. підтримали більшовиків, які обіцяли горянам після завершення війни повернення земель на рівнині і широку внутрішню автономію. Але як тільки на порядок денний були поставлені питання про відчуження землі на користь горян, настрої козачого середовища щодо радянської влади стали різко ворожими. Рішення місцевих органів радянської влади спровокували на Тереку громадянську війну, яка спалахнула влітку 1918 р.

23 червня 1918 р. терське козацтво підняло заколот проти радянської влади. В ньому взяли участь не тільки багаті, але й трудові верстви козацтва, які захищали свою власність - землю, свій спосіб життя.

У серпні 1918 р. в Грозному була сформована Чеченська Червона армія під командуванням Асланбека Шеріпова. В її рядах налічувалося близько трьох тисяч осіб. Саме завдяки діям чеченських формувань білокозакам так і не вдалося захопити найважливіший економічний центр Північного Кавказу - місто Грозний.

В 1922 р. створена Чеченська АО, в 1924 р. - Інгушська АО, які в 1934 р. об'єднані в Чечено-Інгушську А (з 1936 р.- АРСР). Однак обіцяна чеченцям національна автономія в умовах усталеного тоталітарного режиму виявилася фікцією, а примусова колективізація, що супроводжувалася масовими репресіями, призвела до цілого ряду антирадянських збройних виступів в Чечні.