Чеченська Республіка в роки Другої світової війни

1941 р. почалася Друга світова війна. Чечня, що стала на той час Чечено-Інгушською Автономною Радянською Соціалістичною Республікою, не потрапила під окупацію. Протягом декількох місяців одного тільки 1941 року майже 30 тис. чеченців і інгушів відправилися на фронт. Чеченці та інгуші билися на фронтах, брали участь у партизанській боротьбі проти фашистських загарбників. Нафтова промисловість краю, забезпечуючи фронт бензином і мастильними матеріалами, працювала з великою напругою, сільське господарство змогло утриматися на довоєнному рівні і забезпечувало армію продовольством. Восени 1942 року німецько-фашистські війська вторглися в західну частину республіки, але вже в січні 1943 р. територія Чечено-Інгушської АРСР була звільнена.

Між тим, в тилу беріївсько-сталінська кліка готувала розправу над народом.

23 лютого 1944 р. 200 тис. солдатів і офіцерів НКВД та Червоної Армії провели військову операцію, в результаті якої понад півмільйона чеченців і інгушів виявилися завантаженими в товарні вагони, що доставили через місяць зимової дороги нещасних бранців в Казахстан і Середню Азію. Холод, голод, тиф прирекли нахські народи на вимирання. Цьому злочину радянської держави є юридичне визначення - геноцид. Але на відміну від фашистського геноциду сталінсько-радянський геноцид не отримав осуду, його виконавці не покарані, наслідки досі не ліквідовані.

У 1944 році Чечено-Інгушська АРСР була ліквідована, населення насильно виселено.